Известные тележурналисты ответили на вопросы наших блоггеров

17 Июл 2016 | Автор: | Комментариев нет »

Известные тележурналисты ответили на вопросы наших блоггеров

Журналисты рассказали, кем бы они стали вне футбольной сферы, что бы взяли на необитаемый остров и назвали лучший состав сборной Украины всех времен

Продлолжаем блог граждан Великобритании украинского происхождения, которые стараются посещать матчи украинских команд в Европе. "Динамо", "Шахтер", "Днепр", сборная – все ощущали поддержку "британских казаков" с баннером "We are the kozaks". В 2012 году он в компании из нескольких отчаянных фанатов отправился на чемпионат Европы в Украину из Великобритании на машине, стартовав проект "Donetsk Way". На Евро-2016 они поехали на велосипедах, попутно собирая деньги для благотворительной помощи нашей стране.

Сегодня они, привыкшие отвечать на вопросы журналистов разных стран, сами берут интервью у украинских журналистов каналов "Футбол 1/Футбол 2" и "2+2".

Отвечают: Константин Андриюк, Игорь Цыганык, Александра Лобода, Роман Бебех, Богдан Тымовчак, Виктор Вацко и Игорь Бурбас.

1. Якби Ви не працювали зараз у футбольній сфері, як думаєте, ким би стали в житті?

Костянтин Андріюк: Зараз я знаю точно, що я повинен стати політиком і змінювати мою країну і мій народ на краще! А раніше – важко сказати! ;-) Думаю, став би полководцем і виграв би нинішню війну на сході України і приніс би мир моїй країні та моєму народові!

Богдан Тимовчак: Насправді, я часто про це думаю. Варіантів безліч, але водоночас і обмаль:) Можливо, я зараз б жив в іншій країні, але любов до футболу перемогла. Відтак 11 років я маю щастя займатися улюбленою справою, яка приносить задоволення.

Віктор Вацко: Абсолютно не уявляю себе поза футбольною сферою. Оскільки футбол так чи інакше крокує поруч зі мною протягом усього життя. Враховуючи моє хоббі, можливо, зайнявся б роботою у сфері риболовлі. На зразок розробки, тестування, промо та продажу снастей для фідерної рибалки.

Роман Бебех: Думаю був би якимось менеджером середньої ланки який би з 9 ранку до 6 просиджував штані на роботі та чекав вихідних, щоб піти на футбол. Не знаю, яка б ще робота, окрім футболу, могла мене зацікавити. Я дуже радий від того де працюю, оскільки часто дивлюсь на людей, які працюють не в улюбленій сфері і бачу, як вони мучаються.

Ігор Циганик: Я завжди мріяв бути журналістом. Тому працював би журналістом у іншій сфері. Просто так склалося, що футбол і журналістика злилися у моєму житті!

Ігор Бурбас: Гадаю, знайшов би себе у будь-якій справі. Але тішуся, що став футбольним журналістом. Ця діяльність приносить море вражень та незабутніх емоцій. В дитинстві, наприклад, мріяв стати актором. І от зараз, регулярно заявляючись в різних образах у власних сюжетах, можу впевнено казати, що моя мрія в якійсь мірі збулася.

Олександра Лобода: Аудитором. Я закінчувала Київський національний торговельно-економічний університет, факультет обліку і аудиту. Тому, скоріше за все, пішла б по спеціальності. Проте, дякувати Богу цього не сталося. Не уявляю, якби я зараз сиділа за великим дерев'яним столом, у купі паперу, в окулярах і зводила би дебет з кредитом.

2. Якби ви опинитися на безлюдному острові – які три футбольні речі ви хотіли би мати поруч з собою?

Костянтин Андріюк: 1. М’яч, зрозуміло! 2. Єву Карнейро. І я би довів Моуріньо, як він був не правий, вигнавши її з Челсі. 3. Спрей для арбітра: я би намалював ним на піску велетенськими буквами "sos! help! all i need your love!" і мене би одразу помітили з космосу і врятували би. Хоча ні. Якщо буде Єва Карнейро, тоді спрей мені не потрібен!

Богдан Тимовчак: Футбольний манекен, м’яч і ворота з сіткою.

Віктор Вацко: Достатньо однієї – м’яча. Ще б не відмовився від телевізора із ТБ-пакетом, що дозволяв ди дивитися футбольні матчі, якби на острові була електрика.

Роман Бебех: М’яч, ворота та щоб було проти кого грати. Самому буде не цікаво.

Ігор Циганик: Одну – м’яч

Ігор Бурбас: Гадаю, мені вистачило би в двох речей. Воротарських перчаток – для зручності лазити за кокосами, і футболістки жіночої команди, яку назвав би П'ятницею

Олександра Лобода: Сітка, свисток, футболка.

3. Який футбольний матч Ви готові переглядати безліч разів?

Костянтин Андріюк: 1994 рік – груповий турнір Ліги чемпіонів. Динамо – Спартак – 3:2

Богдан Тимовчак: Барселона – Динамо 0-4. Груповий турнір Ліги чемпіонів, хет-трик Шевченка і диво-гол Реброва. Золота команда, на якій росло моє покоління. Такі матчі залишаться у пам'яті назавжди.

Віктор Вацко: Є пам’ятні моменти із різних матчів, які періодично переглядаю.

Роман Бебех: Є різні категорії таких матчів – безумовно топ – це електричне дербі Дніпро – Металіст. Гра яка увійшла в історію українського футболу. На жаль про таке протистояння сьогодні ми можемо лише мріяти. Гра від якої мурахи по шкірі. Але для того щоб її відчувати потрібно було побувати на тих протистояннях. Коли іскри йшли не лише з трибун, але й на полі. Є матч після якого я плакав – це перша зустріч у плей-офф України та Словенії. Ці кадри навіть зараз важко збагнути. Також особливим назвав би протистояння "Дніпра" з "Наполі".

Ігор Циганик: Динамо-Спартак – 3:2. Ліга чемпіонів. 1994 рік

Ігор Бурбас: Футбольна спрага щодня вимагає новизни. І не згадаю напевно жодного матчу, який би переглядав двічі. Хіба лише нарізку голів.

Олександра Лобода: Щодо матчу – не впевнена. От нещодавно переглядала документальний фільм "Виняткова доля" про Зідана. Там продемонстровані найяскравіші голи тренера "Реала". Очей неможливо відірвати. Тож, цей фільм переглянула б і ще раз залюбки.

4. Стадіон, де на матчі збірної України Ви отримали найяскравіші емоції?

Костянтин Андріюк: НСК Олімпійський. 05.10.1996. Україна – Португалія 2:1

Богдан Тимовчак: 2003-й рік. Львівський стадіон "Україна". Наша команда у компенсований арбітром час перемогла Вірменію 4-3. Вирішальний гол на рахунку Федорова! Драматична гра, за ходом якої ми постпуалися. Однак, за несамовитої підтримки трибун, зуміли довести справу до переможного кінця.

Віктор Вацко: Мені дже сподобалася атмосфера на "Арені Львів" на останньому матчі України проти Словенії. Ну і відкарбувався у пам’яті київський НСК "Олімпійський" на стартовому для України матчі Євро-2012 проти шведів.

Роман Бебех: Я сподіваюсь, що ця гра ще попереду. Я не був на чемпіонаті світу 2006. Але навіть через ТВ відчувалось скільки емоцій країні дав матч Україна – Швейцарія. У мене дуже гарні спогади від гри Україна – Швеція на Євро. Це був матч, коли "Олімпійський" жив і відчував кожен момент, кожну мікродуель. На жаль українці не часто так вболівають за свої команди. Я і зараз не можу зрозуміти як хлопці тоді втримали Златана.

Ігор Циганик: Стадіон "Україна" у Львові. Там на матчах збірної завжди неперевершена атмосфера.

Ігор Бурбас: Найяскравіші враження міг би отримати на Евро 2012. Шкода, що наші шляхи зі збірною України тоді не перетнулися. Я відвідав ігри напевно усіх команд, окрім України. Тому поки найбільш в пам'яті залишився антураж на матчі-відкритті НСК "Олімпійський" проти Німеччини (3:3).

Олександра Лобода: Матчі збірної відвідувала лише на "Олімпійському". Через роботу не вдається батаго подорожувати саме на ігри. Адже, цілий тиждень триває підготовка до ефіру і зазвичай, матчі ми дивимось в редакції, паралельно обговорюючи їх. Я, навіть, жодного разу не була на "Донбас Арені", про що шкодую.

5. Хто був справжнім капітаном збірної України всіх часів та народів?

Костянтин Андріюк: Лужний. міг дати по голові і по дупі в роздягальні будь-кому j це справжній лідер, який може і не боїться грюкнути кулаком по столу! ;-)

Богдан Тимовчак: Це без сумніву Олег Лужний. Лідер на полі і в роздягальні. Приклад для усіх. Патріот своєї країни. Для нього на полі не існувало авторитетів. Міг "напхати" будь – кому. Як показували матчі, такі дію Лужного йшли на користь насамперед команді. Ніхто не відбував номер на полі,а це найважливіше. Подейкують, що на тренуванні Лужний теж був вимогливим до партнерів Щоправда Олег Романович і сам був взірцем для колег. Тому мав право вимагати.

Віктор Вацко: Якщо брати якості, які насамперед необхідні капітану команди – харизму, авторитет, лідерські якості – то Олег Лужний.

Роман Бебех: Як на мене, то найкращим капітаном був Олег Романович Лужний. Його характер відчували навіть вболівальники. Мені здається саме таким має бути справжній капітан. Іноді потрібно нагодувати партнерів березовою кашею.

Ігор Циганик: Думаю, що Олег Лужний

Ігор Бурбас: Шева. Легенда з великої літери

Олександра Лобода: Моя відповідь буде банальною. Але, що говорити, якщо від Андрія Шевченка фанатіла, навіть, моя бабуся. В моїй родині лише вона дивилася футбол.

6. Найвеселіший гравець збірної всіх часів та народів?

Костянтин Андріюк: Воронін

Богдан Тимовчак: Щоб дати ствердну відповідь, треба бути всередині колективу. Тому можу лише здогадуватися і будувати свою думку завдяки спілкуванню з футболістами під час інтерв'ю. Тут мій фаворит Євген Коноплянка. Легкий, невимушений, подекуди ще дитячий, але водночас щирий кіровгрдський хлопчина.

Віктор Вацко: Женя Коноплянка. Вражаюче почуття гумору!

Роман Бебех: Одесит Андрій Воронін. Він завжди знав як пожартувати з журналістами та як поводити себе в колективі. Ви лише згадайте як розвивались їхні стосунки з Олегом Блохіним. Тоді Воронін жартував, що тренер хоче його постригти, ніби вже з літака чекає з ножицями.

Ігор Циганик: Женя Коноплянка

Ігор Бурбас: На мою думку, цей титул розділяють Слава Свідерський і Женя Коноплянка.

Олександра Лобода: "Напівзмія" та "цьомики" Коноплянки вже стали афоризмами. Його інтерв’ю не обходяться без жартів та посмішок.

7. Найбільше розчарування збірної України, на Вашу думку?

Костянтин Андріюк: Тренери – Михайличенко і Буряк

Богдан Тимовчак: 1999-й рік. Словенія – Україна. Два матчі плей-оф. Ці поразки довели до сліз мільйони вболлівальників, серед них був і я. Добре, що цього року ми взяли реванш.

Віктор Вацко: Плей-офф Євро-2000 проти Словенії у 1999-му.

Роман Бебех: Програш у плей-офф Словенцям. Я вважаю, що те покоління не до кінця розкрило свій потенціал. Вони мали побувати не на одному великому турнірі. Після матчу у Києві мені дуже важко було заснути.

Ігор Циганик: Програш Словенії у 1999-ому році

Ігор Бурбас: Більшого креативу у збірній очікував від Безуса, більше голів – від Гладкого і куди більш тривалої і успішної кар'єри – від Чигринського.

Олександра Лобода: Давайте краще поговоримо про жарти

8. Суперник, з яким збірна України ще не зіграла, але повинна зіграти на вашу думку?

Костянтин Андріюк: Аргентина

Богдан Тимовчак: Давайте це буде на чемпіонаті світу. Серед суперників Аргентина, але вже на стадії чвертьфіналу. Може вдасться створити сенсацію і перевершити досягнення 2006?

Віктор Вацко: Аргентина. Це одна із культових національних збірних в історії футболу.

Роман Бебех: Цікаво було б зіграти зі збірною Аргентини. Побачити як наші хлопці будуть грати проти Месі.

Ігор Циганик: Збірна Аргентини

Ігор Бурбас: Аргентина і Ямайка)

Олександра Лобода: Збірна журналістів та експертів "Профутболу"

9. Що ви можете сказати вболівальникам найкращої команди в світу – збірної України?

Костянтин Андріюк: Не створюйте з цих людей (із неадекватними економічному стану країни зарплатами) кумирів. Не дозволяйте їм возвеличуватися над вами!

Богдан Тимовчак: Любіть футболу, підтримуйте футбол і не лише на рівні Національної збірної України. Треба відвідувати стадіони і у своїх містах. Таким чином популяризовувати гру номер один. Можливо, з вашої підтримкою народиться нова українська зірка, Зараз мене тішить як відроджується футбол у Рівному. Команда другої ліги збирає більше глядачів, ніж клуби Прем'єр-ліги і це показово. Скільки обласних центрів в Україні без футболу? Розумію, зараз складний час, але вболівальники мають бути тією рушійною силою, яка призведе до розвитку футболу в Україні. Переконаний, наш футбол – це не лише десяток клубів Прем'єр-ліги. Говорю про те, що знаю. Яскравим прикладом є стрийська "Скала" – де акціонери почали будувати клуб з фундаменту. На сьогодні інфраструктура, дитяча Академія, та й вже основна команда перевершує згубний шлях ужгородської "Говерли". Я думаю, майбутнє нашого футболу за такими клубами.

Віктор Вацко: Я знаю, що вболівальники збірної України – надзивчайно щирі, пристрастні та емоційні. І бажаю їм завжди залишатися такими ж. А емоції щоби були завжди лише позитивними.

Роман Бебех: Вболівальник у нас дуже вимогливий. І часто після того, як команда пропускає, може навіть піти зі стадіону. Але нам потрібно бути разом з командою до кінця. Іноді результат не настільки важливий, як здається. Я ніколи не забуду фінал Ліги чемпіонів, коли "Атлетико" програв "Реалу", фани матрацників все одно співали та раділи разом з своєю командою. В такий момент розумієш, що є щось набагато важливіше за результат. Українському вболівальнику ще помаленьку треба вчитись футбольній культурі підтримки команди.

Ігор Циганик: Українські вболівальники – це половина успіху збірної України

Ігор Бурбас: Вболіваймо серцем за наших козаків. Настане день та час, коли ми ними буде пишатися не лише вся Україна, а й милуватися увесь футбольний світ.

Олександра Лобода: Потрібно вірити в команду до останнього. Справжній вболівальник не той, хто радіє разом з командою під час перемог, а той, хто підтримує її і вірить, навіть, під час поразок. Не той, хто йде зі стадіону за 10 хвилин до завершення матчу, бо на метро не встигне, а той хто оплесками проводжає команду у підтрибунку у будь-які ситуації. І в цей час, коли у світі Україна асоціюється найбільше з війною, ми разом маємо довести, що ми готові до перемог, як спортивних так і соціальних!

10. Мої футбольні легенди / герої:

Костянтин Андріюк: Єзерський, Олександр Мандзюк, Худжамов, Ротань, Безус. Не лише гравці, а передусім – особистості із людським серцем!

Богдан Тимовчак: Тут просто – Валерій Лобановський, Андрій Шевченко.

Віктор Вацко: Олег Блохін, Марко Ван Бастен, Зінедін Зідан.

Роман Бебех: Для мене – це вчинки, як наприклад колись Андрій Русол пішов рятувати фанатів, яких били Беркута. Ось це був реально вчинок!

Ігор Циганик: Блохін, ван Бастен, Шевченко

Ігор Бурбас: З українців – Шевченко і Ребров, з неукраїнців – Батістута й Руй Кошта.

Олександра Лобода: Зідан, Шевченко, Ребров, Марадонна, Пеле, Рональдо…

11. В день футбольного матчу, мій найулюблений момент / час дня:

Костянтин Андріюк: Дзвінки від друзів, які просять провести їх на стадіон ;-)

Богдан Тимовчак: Коли усі сюжети готові зазделегіть:) але таке буває рідко. Наші журналісти – професіонали найвищого рівня. Тому протягом дня здобувають нову інформацію і намагаються доповнити свою роботу.

Віктор Вацко: Після матчу. Коли результат задовольнив.

Роман Бебех: Перші 15 хвилин матчу. Дуже люблю спостерігати як команди розпочали бій.

Ігор Циганик: Стартовий свисток арбітра

Ігор Бурбас: Остання година перед стартовим свистком, коли в передчутті гри емоції розігріті до пекельної температури.

Олександра Лобода: Початок, коли лунає гімн.

12. Найкращий матч, який ви бачили?

Костянтин Андріюк: Фінал Ліги чемпіонів 2005 – Ліверпуль-Мілан 3:3 (пен. 3:2)

Богдан Тимовчак: Таких багато, викоремити важко. Мабуть з емоційних, це львівське дербі ФК "Львів" – "Карпати". Тоді містян влаштовувала і нічия, але нажаль команда Сергія Ковальця поступилася 1-2 і покинула елітний дивізіон.

Віктор Вацко: На щастя, я бачив багато прекрасних футбольних матчів. І виділити якийсь мені важко.

Роман Бебех: Півфінал Ліги чемпіонів, коли "Баварія" 4-0 розбила "Барселону". Німецька машина просто зносила все на своєму шляху. І мені важко було зрозуміти як така зіркова команда так сипалась. Також відзначив би гру чемпіонату Англії – "Челсі" – "Вотфорд". Коли потрапляєш на такі матчі та відчуваєш саму атмосферу, то розумієш в якому напрямку нам потрібно рухатись. Атмосферу на матчах АПЛ важко передати словами. Будь-який матч у англійській лізі на рівні поєдинку ліги чемпіонів.

Ігор Циганик: На стадіоні – Дніпро – Наполі. Півфінал Ліги Європи. По телебаченню – Ліверпуль – Мілан. Фінал Ліги чемпіонів 2005.

Ігор Бурбас: Таких було два. Це чвертьфінал ЛЧ 2000 року Фіорентина-МЮ 2:0 і матч Євро 2000 Іспанія – Югославія 4:3.

Олександра Лобода: Дніпро – Наполі.

13. Як у вас є пам'ятні футбольні речі, які найулюбленіші?

Костянтин Андріюк: Фото із кубком Ліги чемпіонів в клубному музеї Ліверпуля

Богдан Тимовчак: Усі футбольні подарунки зазвичай роздаю друзям

Віктор Вацко: Для мене футбол пам’ятний емоціями насамперед. Речі я не колекціоную. Але маю кілька футболок із хороших матчів. Наприклад, футболку, у якій один із наших гравців виступав на чемпіонаті світу у 2006-му.

Роман Бебех: Колись, коли мені було років десять, В'ячеслав Сергійович Кернозенко подарував мені воротарські рукавиці "Реуч". Вони були настільки круті, що я навіть боявся у них грати. Вони досі у мене збережені, хоч і дуже засохли. Також пам'ятна футболка для мене – це презент від Сергія Володимировича Закарлюки. Він подарував футболку "Ворскли", коли вони грали у Лізі Європи. Я боявся у нього запитати, а для нього це виявилось ніякою не проблемою.

Ігор Циганик: Шматок червоної картки, яку порвав Роман Зуб у 2001-ому році під час матчу Карпати – Металург (З), вирвавши її з рук арбітра – Сергія Шебека

Ігор Бурбас: Форма Батістути у Фіорентині зразка 1998 року, в якій я грав майже все дитинство.

Олександра Лобода: В нашому кабінеті, я зробила стіну з фотокартками з різних футбольних подій. Для мене це пам'ятні речі. До того ж намагаюсь збирати футболки гравців. Але мені це не вдається. Постійно комусь вони роздаються. Тож, наразі залишилась лише форма "Металіста" Хосе Соси.

14. Ви цього не знали, але я колись......

Костянтин Андріюк: Писав всім журналістам і людям зі ЗМІ і просив їх поділитися досвідом. Майже всі вони мене ігнорували. Тепер мене про це просять багато різних людей. Я нікому не відмовляю! Чим можу – допомагаю!

Богдан Тимовчак: Без квитка потрапив на гру Карпати – Хельсинборг. Нажаль тоді зелено-білі поступилися. Після матчеві пенальті краще виконали шведи

Віктор Вацко: Я люблю певні речі із особистого тримати в таємниці. )))

Роман Бебех: Був серед футбольних ультрас.

Ігор Циганик: Серйозно займався бадмінтоном

Ігор Бурбас: Зламав руку, забиваючи гол через себе на шкільному турнірі у 8-му класі.

Олександра Лобода: Приїхала в бібліотеку на роликових ковзанах)

15. Я люблю футбол, бо...

Костянтин Андріюк: Це пристрасть і гра чоловіків. Це те, що робить нас чоловіками і згуртовує час від часу в чоловічі компанії!

Богдан Тимовчак: Кожен футбольний матч – це нова історія. І я тішуся, що інколи разом зі своїми колегами можу бути її частиною.

Віктор Вацко: Я просто люблю футбол.

Роман Бебех: Це здавалось би дуже проста гра, але це не так.

Ігор Циганик: Просто люблю і все…

Ігор Бурбас: Він об'єднує. А ще в ньому є змагальний процес та емоції.

Олександра Лобода: Бо це захоплююче.

16. Як би у Вас була нагода випити пиво з кимось, з ким ви б пішли і чому?

Костянтин Андріюк: З Володимиром Єзерським! Більш справедливої і порядної людини в українському футболі я ще не зустрічав! Мені завжди є з ним про що поговорити!

Богдан Тимовчак: У моєму списку таких багато...) Перший – Михайло Фоменко. Я б мав за честь пригостити його пивом і задати кілька актуальних питань...

Роман Бебех: З Марадоною. Бо він напівбог.

Ігор Циганик: Люблю випити пива (і не тільки!) з багатьма людьми… Не хочу когось виділяти. Головне щоб було цікаво…

Ігор Бурбас: З Франческо Тольдо. Він такий самий непиючий, як і я. Тому нам було би про що поговорити за келихом квасу.

Олександра Лобода: Я не п’ю пиво)

17. На вашу думку, який найкращий стартовий склад збірної у всіх часів?

Костянтин Андріюк: У воротах: Шовковський
В захисті: Лужний – Головко – Хачеріді – Несмачний
Півзахисники: Ярмоленко – Гусін – Калитвинцев – Коноплянка
Нападники: Ребров – Шевченко
Головний тренер: Мирон Маркевич

Богдан Тимовчак: (воротар) Олександр Шовковський
(захисники) Олег Лужний, Євген Хачеріді, Олександр Головко, Вячеслав Шевчук
(півзахисники) Андрій Ярмоленко, Анатолій Тимощук, Руслан Ротань, Євген Коноплянка
(нападники) Андрій Шевченко, Сергій Ребров.
(тренер) Михайло Фоменко

Роман Бебех: У воротах: Шовковський
В захисті: Лужний, Хачеріді, Головко, Несмачний
Півзахисники: Калитвинцев, Максимов,Ярмоленко, Коноплянка
Нападники: Шевченко, Ребров
Головний тренер: Мирон Маркевич.

Ігор Циганик: У воріт: Шовковський
В захисті: Лужний, Хачеріді, Головко, Дмитрулін
Півзахисники: Гусін, Максимов, Ярмоленко, Коноплянка
Нападники: Шевченко, Ребров
Головний тренер: Блохін

Ігор Бурбас: У воротах: П'ятов
В захисті: Лужний, Головко, Хачеріді, Шевчук
Півзахисники: Тимощук, Гусін, Гусєв
Нападники: Воронін, Ребров, Шевченко
Головний тренер: Блохін

Источник: sport.segodnya.ua

Здесь вы можете написать комментарий

* Обязательные для заполнения поля
Twitter-новости
Читать нас
Связаться с нами
Наши контакты

hardlod@gmail.com

О сайте

Все материалы на данном сайте взяты из открытых источников — имеют обратную ссылку на материал в интернете или присланы посетителями сайта и предоставляются исключительно в ознакомительных целях. Права на материалы принадлежат их владельцам. Администрация сайта ответственности за содержание материала не несет. Если Вы обнаружили на нашем сайте материалы, которые нарушают авторские права, принадлежащие Вам, Вашей компании или организации, пожалуйста, сообщите нам.